Магістерські роботи (ТООтаПС)

Постійне посилання зібрання

https://eir.nuos.edu.ua/handle/123456789/3609

У зібранні розміщено магістерські дисертації на здобуття ступеня магістра

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 75

Розвиток рівноваги у спортсменів-каноїстів на початкових етапах спортивної підготовки з використанням нестандартного обладнання
(2019) Дмітрієв, М. І.; Dmytriev, M.
Постійне зростання конкуренції на міжнародній арені у веслувальному спорті вимагає невпинного і постійного пошуку нових, ефективних засобів, прийомів, підходів і методів роботи з юними веслярами. При цьому слід зазначити, що науковому обґрунтуванню тренувального процесу як у дорослих «майстрів весла», так і у юних спортсменів, приділяється недостатня увага. У науково-методичній літературі описуються дослідження, що частіше проводяться на веслярах, які вже впевнено володіють рівновагою і технікою веслувальних рухів, а праць, присвячених формуванню, освоєнню і прискореному розвитку рівноваги у веслування і оволодіння мистецтвом управління човном каноїстами-початківцями, вкрай мало. З цього питання багато відомих фахівців з веслувального спорту кажуть, що оволодінням техніки веслування і освоєнням специфічної рівноваги веслярами-новачками необхідно займатися спочатку на суші.
Спеціальна фізична підготовка юнаків в системі спортивного тренування у змішанних єдиноборствах
(2019) Музичук, О. В.; Muzychuk, A.
Кваліфікаційна робота магістра розглядає змішані бойові єдиноборства. Постійно зростаюча конкуренція у складних (змішаних) єдиноборствах доводить, що слід розробити нові методи та прийоми спортивного тренування, які могли б задовольнити вимоги до межі, обумовлені специфікою цього виду спорту. У відповідності до того, що MMA вимагає від спортсмена високого кондиціонування як з точки зору витривалості, так і з точки зору сили, це ставить перед ним дуже великі завдання щодо оптимального проектування тренувальних програм, щоб досягти максимум користі від них (Schick et al. 2010, Lenetsky et al. 2012, Alm et al. 2013, Lachlan et al. 2013, Souza-Junior et al. 2015). Метою дослідження було визначення спеціальної фізичної підготовки юнаків у змішаних єдиноборствах.
Ефективність спільної діяльності спортивної команди (на прикладі гандболу)
(2019) Бабій, Х. В.; Babiy, K.
На прикладі дівочої юнацької спортивної команди були досліджені науково-практичні завдання, які є актуальними з позиції виявлення факторів, що впливають на обстановку всередині неї та пошуку шляхів підвищення ефективності її спільної спортивної діяльності. З позицій сучасної концепції малої групи проведений аналіз спортивної команди. Дослідженням встановлено, що серед основних організаційних структур, що існують на сьогодні в спортивних командах, частіше за все використовується ієрархічна структура та надано пояснення цьому феномену. Доведено, що для будь-якої організації і особливо для спортивної команди, її структура впливає на успішність. Виділені ознаки функціональної ефективності спортивної команди.
Методика формування екіпажів на етапі попередньої базової підготовки у веслувальників
(2019) Галян, Д. М.; Halian, D.
У кваліфікаційній роботі магістра розглянуто методику комплектування екіпажів у веслуванні академічному з позиції спільної діяльності спортсменів. Проблема розглядається в контексті формування екіпажів веслярів-початківців. Проведене дослідження показало, що для етапу попередньої базової підготовки велике значення мають вихідні якості спортсменів і соціально-психологічна узгодженість. Отримані в ході досліджень результати дали змогу встановити, що чим вище рівень соціально-психологічного розвитку команди, тим вона ефективніша.
Розвиток аеробних можливостей веслярів-академістів з використанням критеріїв порогу анаеробного обміну
(2020) Дощенко, П. В.; Рибак О. Ю.
Сучасний спорт характеризується бурхливим зростанням спортивних результатів у зв'язку зі збільшенням обсягу та інтенсивності тренувальних і змагальних фізичних навантажень. Аналіз спеціальної наукової та методичної літератури і передового досвіду провідних тренерів показує, що на сучасному етапі існує велика кількість підходів до тестування підготовленості кваліфікованих спортсменів з подальшою інтерпретацією отриманих даних для оптимізації засобів і методів їхнього подальшого спортивного удосконалення. Дані підходи знайшли застосування і в академічному веслуванні, зокрема у питаннях, пов'язаних з добором, біомеханічними й технічними особливостями даного виду спорту, забезпеченням функціональної підготовленості та психологічної підготовки спортсменів-веслярів. Водночас, подібні розробки відносяться виключно до національних збірних команд. Добровільні спортивні товариства (ДСТ), клуби, спортивні школи тощо (первинні фізкультурно-спортивні організації) за браком коштів не можуть скористатися даними методичними рекомендаціями, тоді як альтернатива дорогим методам контролю тренувального ефекту відсутня. У зв'язку з цим фахівцями в галузі теорії і методики керування тренувальним процесом висококваліфікованих веслярів-академістів наголошується на необхідності детальнішого вивчення окремих питань підвищення майстерності спортсменів і впровадження отриманих результатів у навчально-тренувальний процес веслярів в умовах первинних фізкультурно-спортивних організацій. Ураховуючи циклічну структуру рухових дій в академічному веслуванні й координаційну складність їх виконання, така рухова якість, як спеціальна витривалість і аеробні можливості, що її визначають, є однією з основних складових спортивної майстерності спортсменів у цьому виді спорту. Ефективність застосування різних вправ для розвитку витривалості залежить від методичних та інших умов їх виконання – інтенсивності, тривалості, характеру пауз відпочинку, рівномірності, ступеня переносимості таких вправ спортсменами, загальної кількості повторень, фону функціонального стану (залежного від попередніх тренувальних впливів і характеру відпочинку), від емоційного фону, характеру мотивації та інших чинників. Причому облік цих чинників у веслуванні ускладнюється нестандартністю зовнішніх умов. Обумовленість і цільова спрямованість використання різних засобів тренування стає зрозумілішою якщо їх пов'язувати з характерними особливостями змагальної діяльності в конкретному виді спорту і з конкретною дистанцією змагання. Окрім цього, неодмінною умовою сучасного підходу до добору засобів і методів розвитку спеціальної витривалості є відомості про їх функціональну спрямованість. Наведене вище дає змогу сподіватись, що ефективність цілеспрямованого керування адаптацією організму веслярів-академістів до різних тренувальних навантажень можна підвищити шляхом оптимізації засобів і методів підготовки, а також за допомогою використання системи «зворотного зв'язку», що відображає внутрішню сторону навантаження. Аналіз і корекція ефективності регуляторних характеристик функціонування кардіореспіраторної системи у тренувальному і змагальному процесах може підвищити диференційованість оцінювання функціональних можливостей і оптимізувати тренувальний процес в підготовчому періоді, що, у свою чергу, сприятиме зростанню спортивних результатів на конкретних змаганнях. Мета роботи: Розробити комплекс вправ, спрямованих на розвиток аеробних можливостей кваліфікованих веслярів-академістів в умовах первинних спортивно-фізкультурних організацій з використанням критеріїв порогу анаеробного обміну. Завдання: 1. Виявити внесок і значення аеробних джерел енергозабезпечення в структуру підготовленості кваліфікованих веслярів-академістів на олімпійській дистанції змагання. 2. Обгрунтувати засади розробки засобів і методик розвитку аеробного енергозабезпечення специфічної роботи кваліфікованих веслярів-академістів з використанням критеріїв порогу анаеробного обміну у спеціально-підготовчому періоді. 3. Визначити параметри тестових і тренувальних навантажень для авторської програми оцінювання і спрямованого розвитку переважно аеробного енергозабезпечення специфічної роботи кваліфікованих веслярів-академістів зі зворотнім зв'язком. 4. Перевірити в педагогічному експерименті ефективність розробленої авторської програми підготовки цілеспрямованого розвитку аеробних можливостей кваліфікованих веслярів-академістів в умовах первинних фізкультурно-спортивних організацій. 5. Розробити практичні рекомендації з використання запропонованих засобів і методик розвитку аеробного енергозабезпечення. Об'єкт дослідження – теоретико-методичні засади підготовки кваліфікованих веслярів-академістів. Предмет дослідження – розвиток аеробних можливостей кваліфікованих веслярів-академістів в умовах первинних спортивно-фізкультурних організацій з використанням критеріїв порогу анаеробного обміну. Результати подібних досліджень у споріднених видах спорту підтверджують закономірність відповідності рівня розвитку аеробної функції спортсменів їхнім функціональним можливостям при проходженні олімпійських дистанцій змагання. Це дає змогу зробити попередній висновок про доцільність використання запропонованих тренувальних навантажень із зворотнім зв'язком для постійного оперативного контролю за функціональним станом і прогнозування спортивного результату веслярів-академістів високої кваліфікації, зокрема при безпосередній підготовці до змагань, коли використання рухового тесту виключається. Методи. У процесі розв'язання окремих завдань дослідження використовувались аналіз та узагальнення спеціальної наукової і методичної літератури за темою роботи, педагогічне спостереження за змагальною і тренувальною діяльністю кваліфікованих веслярів, педагогічний експеримент, а також інструментальні біомеханічні методики – радіопульсометрія, GPS-спідометрія, ергометрія тощо. Для інтерпретації та представлення отриманих результатів застосовувались методи математичної статистики. Групу кваліфікованих веслярів-академістів було розбито на дві підгрупи: контрольну та експериментальну (по 6 осіб у кожній). Нами було заплановано визначити вхідний рівень функціональних можливостей веслярів обох підгруп за результатами спеціальної ергометрії на дистанції 2000 метрів, розробити для спортсменів експериментальної групи авторську програму підготовки, спрямовану на збільшення потужності навантаження в зоні ПАНО (контрольна група в цей час тренувалася за традиційною методикою), а також тим самим способом повторно визначити вихідний рівень функціональних можливостей веслярів експериментальної та контрольної груп, і сформулювати висновок стосовно ефективності застосування запропонованої авторської програми підготовки кваліфікованих веслярів-академістів. Наукова новизна роботи полягає у тому, що уперше використано оцінки динамічних характеристик функціонування кардіореспіраторної системи (зокрема ЧСС) кваліфікованих веслярів-академістів при фізичному навантаженні для розробки критеріїв інтенсивності, здатності витримувати навантаження й оцінювання їхньої функціональної підготовленості в умовах первинних фізкультурно-спортивних організацій. Теоретична значущість роботи полягає в уточненні уявлень про високоспеціалізовані критерії оцінювання функціональної підготовленості кваліфікованих спортсменів у видах спорту, в яких змагальна діяльність характеризується високою напруженістю перехідних процесів функцій. Практична значущість магістерської роботи полягає у підвищенні ефективності цілеспрямованого впливу на спеціальну працездатність спортсменів на основі обліку і направленого регулювання кінетики функцій системи енергозабезпечення і кардіореспіраторної системи під час тренувальних і змагальних навантажень. Результати роботи підтверджують закономірності відповідності рівня і динаміки деяких показників кардіореспіраторної системи спортсменів їхнім функціональним можливостям при проходженні олімпійських змагальних дистанцій. Це дає змогу зробити висновок про доцільність використання запропонованої авторської програми підготовки із зворотним зв'язком для постійного оперативного контролю функціонального стану і прогнозування спортивного результату веслярів-академістів високої кваліфікації, зокрема, при безпосередній підготовці до змагань, коли використання рухового тесту виключається.
Навчання починаючих фехтувальників раціональній техніці пересування та застосування її в змагальній діяльності
(2020) Самбурська, А. А.; Яцунський О. С.
В даний час як на міжнародних, так і на змаганнях, спостерігається тенденція до зміни техніки пересування провідних фехтувальників. Проаналізувавши результати останніх виступів як провідних фехтувальників на шпагах, так і основного складу виступаючих на міжнародних змаганнях, можна зробити висновок, що при однакових загальних фізичних, швидкісних даних та арсеналу технічних і тактичних прийомів, кращих результатів досягають фехтувальники, які вміють раціонально і ефективно пересуватися на полі бою. Основна роль в досягненні високих результатів зводиться до боротьби за дистанцію. Суть цієї боротьби полягає в тому, щоб, як можна більш непомітно для противника увійти в дистанцію дозволяє виконати результативну атаку, яка виключає можливість застосування суперником захисних дій. Для того, щоб непомітно скоротити дистанцію – ефективніше пересуватися стрибками, а не кроками. Але при пересуванні стрибками змінюється навантаження на ноги – збільшується частота руху ніг і швидкість пересувань, і при цьому потрібно стежити, щоб центр ваги рухався прямолінійно. Отже, потрібно вносити деякі зміни в навчально-тренувальний процес, як діючих спортсменів, так і новачків. Але саме в навчанні новачків потрібно приділяти велику увагу психологічній підготовці в техніці пересування. Вагома так само причина перегляду техніки і тактики пересування, через зміни правил змагань з фехтування на шпагах. Раніше змагання проводились по системі – два попередніх кола, а з 32-х або з 16-ти, проводиться втішний тур – де спортсмени після чергового бою, якщо не потрапляли в наступний тур, мали можливість провести додаткові бої і при успішному проведенні вийти в наступний тур. Зараз змагання проводять по олімпійській системі – попередні бої, а потім тур прямого вибування до фіналу. Відповідно зменшилась кількість проведених боїв, але збільшилася динаміка фехтувального двобою, отже, виникла проблема розвитку спеціальної витривалості і рухових навичок у юних шпажистів, вже на самих ранніх етапах навчання. У зв'язку з тим, що підвищилася динамічність проведених боїв, метою наших досліджень є – розробка нової системи навчання, що дозволяє в найкоротший період часу домогтися цілковитого освоєння техніки пересувань юних шпажистів.
Формування мотивацiї до занять фiзичною культурою i спортом у дiтей молодшого шкiльного вiку (на прикладi плавання)
(2020) Гриненко, Б. А.; Бірюк С. В.
Однiєю з найбiльш найстарiших проблем шкiльного навчання є формування мотивацiї до навчання. Ця проблема розглядається багатьма вiдомими психологами та педагогами, такими, як О. Дубогай, О. М. Леонтьєв, Л. I. Божович, О. Куцi та ін. Саме ними була пiднята проблема: як пiдвищити у дитини iнтерес до навчання, тобто формувати мотив.Шкiльний вiк, як i всi вiки, є переломним. Вiн визначається моментом вступу дитини до школи. У школяра починається нова, по-своєму змiсту i по всiй функцiї дiяльнiсть – дiяльнiсть навчання. Перехiд до нового положення, вiдношенню з дорослими i однолiтками, а також у сiм'ї визначаються тим, як вони виконують свої першi важливi обов'язки, i все це веде до тих проблем, якi пов'язанi не тiльки з сiм'єю, але i з навчанням. Поряд з питаннями формування в учнiв мотивацiї до навчання також необхiдно вирiшувати питання формування потреби до самостiйних i систематичних занять фiзичною культурою на базi створення уявлень про здоровий спосiб життя. Придбання даних знань сприяє змiнi ставлення учнiв до фiзичної культури, спонукаючи стати сильними, добре фiзично розвиненими. Соцiально-економiчнi змiни, що вiдбуваються в нашiй країнi i за кордоном, висувають новi вимоги до педагогiчної теорiї та практицi в галузi пiдготовки пiдростаючого поколiння до життя i працi в умовах становлення нових вiдносин. Особливої актуальностi в сучасних умовах набуває проблема формування мотивiв до навчання, зокрема до занять фiзичною культурою i таким видом, як плавання. Плавання – унiкальний вид спорту, який є дуже важливим ланцюгом в вихованнi дiтей молодшого шкiльного вiку, що сприяє всебiчному фiзичному розвитку дитини, стимулює дiяльнiсть нервової, серцево-судинної, дихальної системи, розширює можливостi опорно-рухового апарату. Сприяє закалюванню органiзму та оволодiнню життєво важливою навичкою – плавати. Проблема пiдвищення мотивацiї у дiтей до занять плаванням, як видом спорту, була завжди однiєю з головних, оскiльки саме дитячий спорт характеризується значним «вiдсiвом». Про мотивацiю дiтей до занять плаваням в молодшому шкiльному вiцi теж проведено ряд дослiджень. По цiй темi проводили дослiдження такi науковцi, як Бiлiтюк С. (2006), Грецький О. (2016), Кречетов О. (2020), Лепилiна Т. (2012), Сологуб О. (2018). Але вона залишається актуальною i вимагає подальшого дослiдження. Питання як сформувати довгострокову стiйку мотивацiю до занять плаванням у дiтей молодшого шкiльного вiку вимагає подальшого дослiдження. Об'єкт дослiдження – фiзичне виховання дiтей молодшого шкiльного вiку. Предмет дослiдження – формування стiйкої мотивацiй до занять фiзичною культурою i спортом у дiтей молодшого шкiльного вiку (на прикладi плавання). Мета дослiдження – науково обґрунтувати та визначити особливостi формування мотивацiї до занять фiзичною культурою i спортом у дiтей молодшого шкiльного вiку (на прикладi плавання). Завдання дослiдження: 1. Дослiдити науково-методичну лiтературу по формуванню мотивацiї у дiтей молодшого шкiльного вiку. 2. Визначити мотиви, що формують iнтерес до занять плаванням у дiтей молодшого шкiльного вiку. 3. Експериментально обґрунтувати ефективнiсть форм i засобiв, що сприяють формуванню стiйкої мотивацiй до занять плаванням у дiтей молодшого шкiльного вiку. Методи дослiдження. Комплекс методiв дослiдження включав аналiз лiтературних джерел; вивчення документальних матерiалiв; вивчення досвiду провiдних фахiвцiв; педагогiчнi спостереження; опитування; педагогiчний експеримент, методи математичної статистики. Наукова новизна. Проаналiзовано особливостi формування мотивацiї до занять фiзичною культурою i спортом у дiтей молодшого шкiльного вiку (на прикладi плавання). Доповнено i пiдтверджено деякi положення про формування мотивацiй до занять плаванням у дiтей молодшого шкiльного вiку. Експериментально обґрунтуовано ефективнiсть форм i засобiв, що сприяють формуванню мотивацiй у цьому вiцi. Практичне значення отриманих результатiв. Матерiали роботи можуть бути використанi в роботi тренерiв з плавання та як теоретичний матерiал в роботi зi студентами, майбутнiми тренерами з плавання. Обсяг i структура роботи: роботу викладено на 63 сторiнках, вона складається зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, списку використаної лiтератури, що мiстить 29 джерел, i додаткiв.
Заcтоcування мiжнародного доcвiду управлiння cпортивними органiзацiями в українcькому cпортi
(2020) Акcьонова, C. О.; Кувалдіна О. В.
Aктуaльнicть теми дaної мaгicтерcької роботи обумовленa тим, що однiєю з нaйбiльш цiкaвих проблем в менеджментi є вивчення оргaнiзaцiйної побудови тa дiяльноcтi мiжнaродних cпортивних оргaнiзaцiй з метою зacтоcувaння отримaнної iнформaцiї в прaктичнiй дiяльноcтi в Укрaїнi.В умовaх, коли Укрaїнa cтaлa рiвнопрaвним членом рiзних мiжнaродних cпортивних об’єднaнь, репрезентує cвої комaнди на Олiмпiйcьких iгрaх, чемпiонaтaх Cвiту i Європи, iнших змaгaннях, мaйбутнi фaхiвцi повиннi знaти про те, якi оргaнiзaцiї мaють cтaтуc мiжнaродних cпортивних, з чого cклaдaютьcя їх цiльовi нacтaнови тa функцiонaльнi облacтi. Знaння, отримaнi при вивченнi доcвiду розвинутих крaїн, мiжнaродного cпортивного руху нa cучacному етaпi, a тaкож cтруктурну побудову тa дiяльнicть нaйбiльших мiжнaродних cпортивних оргaнiзaцiй тa зacтоcувaння цих знaнь в Укрaїнi. Aктуaльнicть подaної проблемaтики пiдтверджуютьcя чиcленними доcлiдженнями, що мaли мicце не тiльки в нaшiй крaїнi, a i по вcьому cвiтi. До нaйбiльш вiдомих зaрубіжних доcлiдникiв з цього питaння можнa вiднеcти Р. Бaрнi, П. Кубертена, Ф. Тейлорa, Ф. Гiлберта, Л. Гiлберта, Г. Гaнта, A. Фaйоля, Л. Урвiка, М. Фоллiта, a тaкож вiдчизняних В. Н. Плaтонова, C. Бубку, М. Булaтовa, М. Пaвлик, М. Дрaгомaнова, М. Зiбер, C. Подолянcького, М. Тугaн-Бaрaновcького, I. Вернaдcького, М. Вольcького, Г. Цехaновcького, К. Воблий, Т. Вaйнaровcького, В. Бaндеру, I. Коропецького тa iн. Cучacне cуcпiльcтво не може уcпiшно функцiонувaти, якщо не буде утворювaти рiзномaнiтнi види оргaнiзaцiй – промиcловi, торгiвельні, зaклaди культури, оcвiти, оргaнiзaцiї фiзкультурно-cпортивного cпрямувaння (cпортивнi школи, cпортивнi федерaцiї, cпортивно-оздоровчi центри тa iн.). Зв’язок роботи з нaуковими прогрaмaми, плaнaми, теми. Квaлiфiкaцiйнa роботa виконaнa зa плaнaми нaуково-доcлiдної роботи кaфедри менеджментa Фaкультету економiки моря НУК тa кaфедри теоретичних оcнов олiмпiйcького тa профеciйного cпорту (зa № 0115U001493).Метa i зaвдaння доcлiження. Метою дaнної роботи є доcлiдження форм i видiв оргaнiзaцiйної побудови мiжнaродних cпортивних оргaнiзaцiй тa їх зacтоcувaння в упрaвлiннi cферою фiзичного виховaння i cпорту Укрaїни. Зaдaчaми доcлiдження є нacтупнi положення: – Мiжнaродний cпортивний рух. Icторiя тa cучacнi оcобливоcтi. – Оргaнiзaцiйнa cтруктурa i дiяльнicть мiжнaродних федерaцiй. – Мiжнaроднi оргaнiзaцiї, якi cприяють розвитку фiзичного виховaння. – Держaвa i мiжнaроднi cпортивнi оргaнiзaцї. – Оргaнiзaцiї тa упрaвлiння cучacним cпортом. – Мiжнaроднi оргaнiзaцiї, якi cприяють розвитку фiзичного виховaння. – Cтворення нaцiонaльних cтруктур з cпорту тa їх iнтегрaцiя в мiжнaродний cпортивний рух – Федерaцiї i профеciйнi клуби, їх cтaновлення тa розвиток. – Зacтоcувaння Європейcького доcвiду профеciйного cпорту в Укрaїнi. Об’єктом доcлiдження є оргaнзaцiйнa побудовa тa дiяльнicть мiжнaродних cпортивних оргaнiзaцiй. Предметом доcлiдження є мiжнaродний cпортивний рух, його оргaнiзaцiйнa cтруктурa тa побудовa.Методи доcлiдження. Роботa cпирaєтьcя нa cучacну оргaнiзaцiйну побудову мiжнaродного cпортивного руху. Здicненi доcлiдження в роботi cпирaютьcя нa нaуковi концепцiї тa теоретичнi доcягнення вiдчiзняних тa зaрубiжних вчених. У роботi були зacтоcовaнi методи порiвняння, aнaлiзу тa cинтезу. Iнформaцiйною бaзою доcлiдження є зaконодaвчi aкти Укрaїни, нормaтивно-прaвовi документи, нaуковi прaцi провiдних доcлiдникiв, публiкaцiї в перiодичних видaннях. Нaуковa новизнa: a) доcлiджено концепцiї теорiї упрaвлiння мiжнaродними cпортивними оргaнiзaцiями вiдповiдно до cучacних реaлiй; б) нaбули подaльшого розвитку пропозицiї щодо зaпропоновaної cиcтеми упрaвлiння в гaлузi. Прaктичне знaчення отримaних результaтiв. Отримaнi результaти доcлiдження у мaгicтерcькiй роботi дaють можливicть вдоcконaлити cиcтему упрaвлiння cферою фiзичного виховaння i cпорту, a тaкож зacтоcовaнi у пiдготовцi cпецiaлicтiв в гaлузi. Aпробaцiя результaтiв мaгicтерcької роботи. Результaти квaлiфiкaцйної роботи було оприлюднено нa IV Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї «Прiорiтетнi напрями розвитку науки i технологiй» (м. Київ, 2020). Публікaцiї. Результaти квaлiфiкaцiйної роботи опублiковaно в 2 cтaттях тa мaтерiaлaх нaуково-прaктичних конференцiй. Обcяг тa cтруктурa квaлiфiкaцiйної роботи. Квaлiфiкaцiйнa роботa виклaденa нa 80 cторiнкaх тa cклaдaєтьcя зi вcтупу, трьох роздiлiв, виcновкiв, cпиcку викориcтaних джерел, мicтить 2 мaлюнки тa 4 тaблицi.
Особливості побудови мікроциклів в академічному веслуванні
(2020) Кириловський, Р. А.; Рибак О. Ю.
Актуальність роботи. Значне збільшення обсягів та інтенсивності тренувальних навантажень, які, на думку провідних фахівців галузі, досягли майже граничних величин, а також збільшення числа тренувальних занять як упродовж дня, так і упродовж більш тривалих циклів тренувального процесу, спонукають науковців шукати нові шляхи удосконалення методики тренування спортсменів з метою підвищення її ефективності. Дане протиріччя в наявній системі багаторічного спортивного удосконалення може бути вирішене лише за рахунок якісного удосконалення структури та змісту тренувального процесу, його індивідуалізації. Процес перебудови системи підготовки з метою виходу її на новий, більш високий рівень охоплює, перш за все, її нижчі ланки. Отже, якісні перетворення повинні торкатися в першу чергу організації мікроциклів процесу підготовки спортсменів. Пошуки нових шляхів і методів раціональної побудови мікроциклів спрямовані на підвищення їх спеціальної працездатності, зокрема у підготовчому періоді тренувального процесу. На думку авторів це один з найбільш актуальних аспектів оптимізації системи спортивної підготовки, так як найбільший обсяг фізичних навантажень виконується саме у підготовчому періоді річного циклу. Важливе значення на цьому етапі відіграєь застосування спеціальних тренажерів. Можна припустити, що вивчення ритмічності змін рівня розвитку спеціальних фізичних якостей спортсменів (як упродовж дня, так і упродовж більш тривалих проміжків часу) дасть змогу визначити оптимальні режими тренувальних впливів, спрямованих на розвиток провідної якості веслярів – спеціальної витривалості. У дослідженнях, присвячених підготовці веслувальників-академістів, описано численні практичні методики підготовки команд у традиційних тижневих мікроциклах. Сьогодні пошуки нових підходів до структури та змісту тренувального процесу продовжуються у багатьох видах спорту. Тому обґрунтування шляхів пошуку раціональної організації тренувальних мікроциклів у спеціальній фізичній підготовці веслярів- академістів є актуальним і своєчасним науково-практичним завданням. Метою дослідження обране теоретичне обґрунтування ефективності тренувальних навантажень у програмах мікроциклів підготовки спортсменів в академічному веслуванні. Об'єкт дослідження: структура процесу підготовки спортсменів-веслярів. Предмет дослідження: зміст програм мікроциклів у структурі підготовки спортсменів в академічному веслуванні. Для вирішення поставленої мети поставлені наступні завдання: 1. Вивчити структуру малих тренувальних циклів підготовки веслувальників-академістів. 2. Визначити особливості планування мікроциклів різного спрямування. 3. Обгрунтувати теоретичні та змістовні засади побудови програм мікроциклів підготовки спортсменів-веслярів в академічному веслуванні. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи, характерні для даного роду педагогічних досліджень: – аналіз та узагальнення даних наукової та методичної літератури; – вивчення й узагальнення педагогічного досвіду підготовки спортсменів-веслувальників; – індукція і дедукція, прогнозування і проектування. Практична значущість результатів кваліфікаційної роботи – їхня цінність з позицій освітнього змісту для спортсменів і тренерів фізкультурно-спортивних організацій та освітніх закладів галузі ФКіС.
Моделювання спеціальної фізичної підготовки кваліфікованих важкоатлетів у річному циклі тренувань
(2020) Шинкаренко, А. В.; Мартин В. Д.
Актуальність. На сучасному етапі розвитку теорії і методики тренування у важкій атлетиці особливого значення набуває проблема підвищення ефективності тренувального процесу важкоатлетів. Тому в сучасній теорії спорту одне з важливих місць належить проблемі раціональної побудови тренування. До цього питання зверталися такі відомі спеціалісти, як Платонов В. Н., Єрмаков С. С., Шустін Б. Н. та інші. За останні двадцять років ряд спеціалістів вказували на необхідність побудови моделей підготовки важкоатлетів високих спортивних розрядів для ефективного керування навчально-тренувальним процесом. В зв’язку з цим на наш погляд, універсальним і ефективним інструментом більш глибшого пізнання внутрішніх закономірностей, властивих явищам і процесам в спортивній підготовці, є моделювання. Хоча ефективність використання моделей для організації і корекції тренувального процесу спортсменів, які ще не піднялись до вершин спортивної майстерності, безсумнівна. Але на сьогоднішній день нема однієї точки зору на вирішення цієї проблеми. Гостра необхідність у диференційованій розробці методики побудови спортивної підготовки висококваліфікованих важкоатлетів з врахуванням вагових категорій все більше усвідомлюється фахівцями, але поглиблені дослідження в цьому напрямку відбуваються вкрай повільно. І до теперішнього часу не отримала експериментального обґрунтування раціональна побудова тренувального процесу важкоатлетів високої кваліфікації. Програмування тренувального процесу має на меті, з врахуванням всього нового та прогресивного, що досягнуто наукою та практикою, дати вірний напрямок пошуку, а на перспективу поставити суто конкретні цілі та завдання. Виходячи з вищесказаного розробка моделей тренувальних навантажень висококваліфікованих важкоатлетів є актуальною як для теорії, так і для практики важкоатлетичного спорту. Об’єкт. Тренувальний процес важкоатлетів у річному макроциклі. Предмет. Тренувальні навантаження висококваліфікованих важкоатлетів. Мета. Покращити систему підготовки висококваліфікованих важкоатлетів шляхом розробки моделей тренувальних програм в річному циклі. Завдання: 1. Вивчити засоби і методи моделювання у важкоатлетичному спорті. 2. Визначити структуру тренувальних навантажень кваліфікованих важкоатлетів у річному макроциклі. 3. Розробити моделі тренувальних навантажень важкоатлетів високої кваліфікації у річному циклі тренувань. Методи: – Теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. – Педагогічне спостереження. – Аналіз тренувальних щоденників та протоколів змагань. – Методи математичної статистики (визначення середньоарифметичної величини стандартного відхилення, достовірність розбіжностей за t-критерієм Ст’юдента). Наукова новизна: – вперше розроблено моделі тренувальних навантажень та проаналізована їх динаміка кваліфікованих важкоатлетів в річному макроциклі; – доповнено теоретичні засоби моделювання у важкоатлетичному спорті; – з’ясовано структуру тренувальних навантажень кваліфікованих важкоатлетів в залежності від вагових категорій. Практичне значення. Передбачається, що результати дослідження суттєво доповнять і розширять теоретико-методичне обґрунтування системи підготовки висококваліфікованих важкоатлетів. Результати дослідження передбачається впровадити в тренувальний процес висококваліфікованих важкоатлетів Львівщини.
Особливостi органiзацiї фiзичного виховання i спорту у рiзних країнах свiту
(2020) Мохнацька, Н. I.; Бірюк С. В.
Актуальнiсть. Реформування вiтчизняної системи освiти за Болонськими та свiтовими стандартами визначило досить гостру необхiднiсть наукових пошукiв методiв оптимiзацiї, удосконалення сучасної системи фiзичного виховання учнiв загальноосвiтнiх шкiл України. Питання реформування вимагає не калькування захiдних стандартiв, а пошуку власного шляху, врахування досвiду передових країн свiту у сферi фiзичного виховання дiтей та юнацтва. Важливим джерелом визначення сучасної стратегiї розвитку сфери фiзичного виховання в Українi є аналiз передового досвiду органiзацiї навчально-виховного процесу, дослiдження закономiрностей та тенденцiй розвитку цiєї важливої складової частини освiтньої сфери на Європейському континентi та в свiтi загалом. Завдяки майбутньому реформуванню шкiльної освiти ми даємо змогу довести її до вiдповiднiстi європейських стандартiв, що вкрай необхiдно для України як асоцiйованого члена Євросоюзу. Як вiдзначається в низцi державних програмно-нормативних документах, європейська iнтеграцiя України передбачає приєднання до конвенцiй Ради Європи, якi стосуються розвитку фiзичної культури i спорту. Наголошується на необхiдностi проведення аналiзу ефективностi спiвпрацi та визначення дiєвого механiзму впровадження в Українi мiжнародних програм, досвiду роботи iноземних держав з розвитку зазначеної галузi. Актуальнiсть дослiдження зумовлена цiннiстю досвiду країн Європи i свiту в реформуваннi системи фiзичного виховання школярiв для вдосконалення названої системи в сучаснiй Українi. Тому не випадково питання органiзацiї i методики фiзичного виховання в зарубiжних країнах цiкавлять багатьох сучасних українських та зарубiжних фахiвцiв, а саме: Турчик I. Х. (2005), Турчина А. I. (2003), Вiльчковського Е. С. (2004), Волкова Л. В. (2003), Т. Ю. Круцевич (2004), О. С. Куц (1995), В. М. Лабскiр (2003), Л. П. Сергiєнка (2001), Б. М. Шиян (1999), С. І. Гуськова (2000), А. П. Зотова (2002), Д. А. Крадман (1973), Z. Krawczyk, А. Malska (1997), Т. Lisicki, В. Wilk (2005), J. Pospiech (2001), Z. Jaworsky (2001) та iн. Аналiз лiтературних джерел i наукових дослiджень свiдчить про те, що проблема даної роботи є значно актуальною для сучасного суспiльства, в зв’язку з євроiнтеграцiєю України та реформуванням нацiональної шкiльної освiти. Отже, актуальнiсть цiєї проблеми, її недостатнє висвiтлення в педагогiчнiй теорiї зумовили вибiр теми. Об’єкт дослiдження – система шкiльного фiзичного виховання i спорту у рiзних країнах свiту. Предмет дослiдження – мета, завдання, змiст i форми фiзичного виховання та спорту у рiзних країнах свiту. Мета – дослiдити особливостi органiзацiї фiзичного виховання i спорту школярiв у рiзних країнах свiту, з метою пошуку шляхiв удосконалення сучасної системи фiзичного виховання учнiв загальноосвiтнiх шкiл України. Завдання: 1. Провести аналiз спецiальної лiтератури з проблеми сучасних тенденцiй розвитку системи фiзичного виховання i спорту у рiзних країнах свiту. 2. Проаналiзувати програмно-нормативнi основи фiзичного виховання i спорту Європейської та Американьської шкiльної освiти. 3. Виявити базовi iдеї i принципи органiзацiї системи фiзичного виховання i спорту Європейської та Американьської шкiльної освiти. 4. Проаналiзувати сучаснi тенденцiї iнтеграцiї Української шкiльної освiти в свiтовий освiтнiй простiр. Новизна роботи полягає у здiйсненнi аналiзу сучасного стану фiзичного виховання та спорту в європейськiй та свiтовiй шкiльнiй освiтi; у розкриттi принципiв, провiдних тенденцiї та специфiки органiзацiї викладання предмету “Фiзкультурна освiта” у країнах свiту. В розробцi рекомендацiй щодо можливостей використання досвiду органiзацiї фiзичного виховання та спорту країн свiту у реформуваннi шкiльної освiти України на сучасному етапi. Практична значення дослiдження роботи полягає в узагальненнi та поширеннi iнформацiї про шкiльне фiзичне виховання i спорт у країнах свiту, досвiд яких може бути використаний у системi фiзичного виховання школярiв України. Апробацiя результатiв. Результати дослiджень не було представлено на конференцiї. Структура та обсяг магiстерської роботи. Текст магiстерської роботи викладений на 80 сторiнках. Вона складається зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв i списку використаних джерел, який мiстить 49 посилань лiтератури, серед них 4 – зарубiжних. Цифровi данi представлено у 8 таблицях та iлюстровано 5 рисунками.
Регіональні аспекти управління сферою фізичної культури та спорту в Миколаївській області
(2020) Богатюк, Ю. С.; Адаменко О. О.
Сьогодні система управління сферою фізичної культури та спорту України потребує реформування з метою приведення її у відповідність з європейськими вимогами і стандартами. Це можливо лише при об’єднанні зусиль органів виконавчої влади, місцевого самоврядування і громадських організацій та врахування специфіки регіональних запитів для повноцінного функціонування галузі. Мoжливiсть якiсних змiн у рoзвитку фiзичнoї культури та спoрту країни сьoгoднi багатo в чoму oбумoвлюється рiвнeм рeалiзацiї Закoну України «Прo фiзичну культуру i спoрт» (1993), Нацioнальнoї дoктрини рoзвитку фiзичнoї культури i спoрту, затвeрджeнoї Указoм Прeзидeнта України від 28 вeрeсня 2004 р. (№ 1148/2004), Кoнцeпцiї Дeржавнoї цiльо-вoї сoцiальнoї прoграми рoзвитку фiзичнoї культури i спoрту на пeрioд дo 2020 рoку (затвeрджeна Кабiнeтoм Мiнiстрiв вiд 9 грудня 2015 р. № 1320-р.). А також рядом цільових програм як всеукраїнського рівня, так і регіонального, а саме: Програма розвитку фізичної культури та спорту в Миколаївській області на 2019–2022 рр. та Міська програма «Фізична культура і спорт» на 2019–2021 рр. Значний внeсoк у рoзвитoк тeoрiї i практики управлiння сфeрoю фiзичнoї культури та спoрту здiйснили такі науковці: Галкин В., Друкeр П., Eншин М., Жданoва O., Жoлдак В., Зoлoтoв М., Oбoжина Д., Пeрeвeрзiна I., Пoчинкiн А., Сeйранoв С., Сeрикoв Г. Н., Стeпанoва O. Н.. Сeрeд вiтчизняних дoслiдникiв мoжна видiлити наступних: Гадайчук Д., Гасюк I., Гoрoдинська I., Заярний O., Iлляшeнкo С., Кузьмeнкo O., Лукащук В., Мiчуда Ю., Павeлкo А., Плoщинська А., Прихoдькo В., Чeрeдник Р., Чeхoвська Л. та iн. Цi питання часткoвo висвiтлeнi в рoбoтах зарубiжних дослідників, таких, як: Альбeр М., Амстрoнг С., Брюн М., Мeскoн М., Тeйлoр Ф., Файoль А. Хайнeман Д., Хeдoури Ф. Вoднoчас рoбoти названих автoрiв, нeзважаючи на тe, щo в них висвiтлюються числeннi важливi аспeкти функцioнування та рoзвитку сфери фiзичнoї культури i спoрту в умoвах ринкoвих вiднoсин, нe дають систeмнoгo уявлeння про регіональні аспекти управлiння у сфері фiзичної культури та спoрту. Особливості регіональної системи фізичної культури та спорту Миколаївської області включають у себе проблеми як глобального характеру, так і особливі для регіону запити, а саме: недостатня рухова активність та низький рівень здоров’я населення, особливо молоді; застаріла матеріально-технічна база; низький рівень забезпечення обладнанням та інвентарем спортивних закладів; недостатнє фінансування галузі. Пошук шляхів вирішення поставлених проблем з урахуванням регіональних аспектів в сфері управління фізичною культурою і спортом у Миколаївській області і зумовило вибір теми дослідження. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування регіональних аспектів управління сферою фізичної культури та спорту у Миколаївській області та розробка шляхів підвищення ефективності щoдo їх пoдальшoї рeалiзацiї. Досягнення пoставлeнoї мeти зумoвлює вирiшeння наступних завдань: 1. Здiйснити аналiз наукoвo-мeтoдичнoї лiтeратури з прoблeм управлiння сфeрoю фiзичнoї культури та спoрту з метою визначення спiввiднoшeння oснoвних пoнять дoслiджeння: «управлiння», «мeнeджмeнт», «управлiння сферою фiзичної культури та спoрту» та ін. 2. Дослідити регіональні аспекти управлiння у сфері фiзичної культури та спoрту Миколаївської області. 3. Дослідити рівень розвитку пріоритетних напрямів системи залучення населення до занять фізичною культурою та спортом в Миколаївській області. 4. Здiйснити мoнiтoринг рiвня управління системою закладів у сфeрi фiзичнoї культури i спoрту у Микoлаївській областi. 5. Розробити шляхи підвищення ефективності управління сферою фізичної культури і спорту в Миколаївській області. Oб'єкт дoслiджeння – процес управлiння сферою фізичної культури і спорту в Миколаївській області. Прeдмeт дoслiджeння – регіональні аспекти управління сферою фізичної культури і спорту в Миколаївській області. У прoцeсi викoнання магiстeрськoї рoбoти були викoристанi наступнi мeтoди дoслiджeння: мeтoд систeмнoгo аналiзу; аналiз наукoвoї лiтeратури та дoкумeнтiв, щo характeризують функцioнування та рoзвитoк сфeри фiзичнoї культури i спoрту; статистичнi мeтoди аналiзу; мoдeлювання; анкeтування керівників структур, трeнeрiв та спортсменів. Наукoва нoвизна дoслiджeння пoлягає в тoму, щo: – у квалiфiкацiйнiй рoбoтi oбґрунтoванo i виявлeнo спiввiднoшeння мiж пoняттями «управлiння» i «мeнeджмeнт», щo сталo пeрeдумoвoю для бiльш глибoкoгo наукoвoгo трактування iнших пoнять, таких, як: «управлiння сфeрoю фiзичнoї культури та спoрту» та «спoртивний мeнeджмeнт»; – рoзрoблeнo прoцeсуальну i структурнo-функцioнальну мoдeлi управлiння у сфері фiзичної культури та спoрту Миколаївської області. Наукoвий аналiз структурнo-функцioнальнoї мoдeлi дає мoжливiсть встанoвити сутнiснi вiднoсини та зв’язки мiж рiвнями управлiння структурoю у сфері фізичної культури та спорту; – розроблено шляхи підвищення ефективності управління сферою фізичної культури і спорту в Миколаївській області щoдo забeзпeчeння пoдальшoгo функцioнування та рoзвитку структури. Практична значущiсть oдeржаних рeзультатiв. Рeзультати дoслiджeння мoжуть бути застoсoванi у рiзних практичних сфeрах, пoв’язаних iз функцioнуванням та розвитком системи управління сферою фізичної культури та спорту на регіональному рівні. Апрoбацiя рeзультатiв квалiфiкацiйнoї рoбoти. Гoлoвнi пoлoжeння дoслiджeння були апрoбoванi пiд час участi у рoбoтi XX Мiжнарoднoї науково-практичної кoнфeрeнцiї «Фізична культура, спорт і здоров’я: стан, проблеми та перспективи», яка вiдбулася 17–18 грудня 2020 р. у Харківській державній академії фізичної культури. Структура та oбсяг квалiфiкацiйнoї рoбoти. Рoбoта складається зi вступу, трьoх рoздiлiв, виснoвкiв, практичних рeкoмeндацiй, списку викoристаних джeрeл. Рoбoта викладeна на 79 стoрiнках тeксту, мiстить 7 таблиць i 3 рисунки. У бiблioграфiї пoданo 44 джeрeла, з них – 3 публiкацiї зарубiжних автoрiв. Та 4 дoдатки.
Особливості фізичної реабілітації осіб з серцево-судинною патологією в умовах реформування медичної галузі
(2020) Шлюхтіна, О. В.; Марцінковський І. Б.
Актуальність теми. В останні десятиліття ішемічна хвороба серця (ІХС), в тому числі й інфаркт міокарда (ІМ), стали основною причиною смертності у більшості європейських промислових країн. За даними ВООЗ, у віці 50–54 роки вона складає 454–467 осіб на 100 000 населення. Україна посідає одне з перших місць в Європі за показниками смертності від хвороб системи кровообігу, який складає 459,48 на 100 000 населення. Цей показник значно перевищує аналогічний у таких країнах як Франція (30,08 на 100 000 населення), Німеччина (75,09 на 100 000 населення), Польща (88,37 на 100 000 населення), Великобританія (76,11 на 100 000 населення). Серцево-судинна патологія у Європі зумовлює близько 40 % усіх випадків смерті осіб віком менше 75 років, з яких раптова серцева смерть становила понад 60 %. В Україні захворюваність на хвороби системи кровообігу займає перше місце у структурі загальної смертності й свідчить про зростання поширеності цієї патології та є несприятливим показником стану популяційного здоров’я населення. У формуванні захворюваності провідну роль відіграють гіпертонічна хвороба, ІХС та захворювання судин головного мозку, частка яких відповідно становить 36,8; 24,5 та 19,2 %. У структурі поширеності хвороб системи кровообігу та захворюваності на них серед дорослого населення частка ІХС складає відповідно 34,4 та 27,5 %, серед осіб працездатного віку – 27,2 та 23,8 %, пенсійного – 38,3 та 30,6 %. Смертність від хвороб системи кровообігу в Україні складає близько 65,8 %, при цьому від ІХС – 71,1 %. Структура смертності в Україні загалом залишається незмінною впродовж останніх десятиліть. Найпоширенішою патологією смертності в Україні за останні десятиліття є ІХС. ІХС стабільно посідає перше місце в структурі причин первинної інвалідності дорослого населення, і впродовж останніх років показники залишаються практично незмінними (20,1 % – у 2009 та 19,5 % – у 2012 роках). За даними Європейського товариства кардіологів, у популяції ураженість чоловіків удвічі вища, як у жінок. Захворюваність трапляється в молодих, його пік припадає на середні й старші вікові групи, причому з віком кількість хворих зростає. У підгрупі чоловіків віком 45–54 роки захворюваність становить 2–5 %; 65–74 роки – 11–20 %. Подібні показники реєструються й у жінок: відповідно 0,5–1,0 % та 10–14 %; у віці понад 75 років різниця показників між чоловіками та жінками не реєструються. Ризик розвитку атеросклерозу вінцевих судин та ІХС суттєво збільшується через недотримання здорового способу життя та здорового харчування, шкідливих звичок, недостатньої фізичної активності, особливо серед людей працездатного віку. Значної частини передчасних смертей від хвороб системи кровообігу можна було б уникнути за умови реалізації адекватної державної політики у сфері охорони здоров’я, спрямованої на зниження впливу чинників ризику, поліпшення роботи медичних служб та підвищення рівня свідомого ставлення громадян до свого здоров’я. ІХС – захворювання, причиною виникнення якого є абсолютне (при інфаркті міокарда та інших органів) або відносне (наприклад, стенокардія) порушення кровопостачання міокарду із-за ураження вінцевих (коронарних) артерій серця. ІХС зумовлюється переважно атеросклерозом. Утворення атеросклеротичних бляшок з внутрішньої поверхні судин спричиняє звуження їх просвіту та порушенням току крові цією судиною і недостатнім постачанням крові до органів і тканин. Атеросклероз розвивається не тільки у вінцевих судинах серця, але й в будь-яких інших судинах людського організму. Як «самостійне» захворювання ІХС виділена ВООЗ 1965 року у зв’язку з великим медико-соціальним значенням. Небезпека ІХС – раптова смерть. На її долю припадає близько 2/3 випадків смерті від серцево-судинних захворювань. Серед безпосередніх причин розвитку ІХС називають спазм, тромбоз або тромбоемболію коронарних артерій серця та функціональну перенапругу міокарда в умовах атеросклеротичної оклюзії цих артерій. Проте не тільки місцеві причини стають причиною розвитку ішемії та некрозу серцевого м’язу і його наслідків. Ними не вичерпується етіологія ІХС, тісно пов’язаної з атеросклерозом. Тільки у рідких випадках при ІХС не буває атеросклерозу вінцевих артерій серця. Патогенетичними факторами ІХС є гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, надмірна маса тіла (ожиріння), малорухливий спосіб життя, куріння тютюну, порушення толерантності до вуглеводів, особливо цукровий діабет, сечокислий діатез, генетична схильність, належність до чоловічої статі. Патогенетичні фактори ІХС епідеміологами розцінюються як фактори ризику, тобто показники можливості розвитку інфаркту міокарда як головного прояву ІХС у певний проміжок часу (здебільшого 10 років) у певної групи населення (зазвичай 1000 осіб). Передбачувана цінність гіперліпідемії становить 21 %, а сума таких факторів, як гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, куріння тютюну і надмірна маса тіла – 44 %, тобто майже у половини обстежуваних осіб з чотирма факторами ризику протягом 10 років розвивається ІХС. Гіперліпідемія як патогенетичний фактор ІХС має значення не тільки для розвитку атеросклерозу вінцевих артерій серця – морфологічної основи хвороби, але й для утворення тромбів на атеросклеротичних бляшках у просвіті коронарних артерій. При ІХС велике значення має цукровий діабет, оскільки він супроводжується гіперліпідемією. В ґенезі інфаркту міокарду суттєву роль відіграє артеріальна гіпертензія, яка ускладнює перебіг атеросклерозу, у тому числі й вінцевих артерій серця, призводить до функціонального переобтяження міокарда, сприяє розвитку плазморагічних, геморагічних і тромбоемболічних змін. Надлишкова маса тіла та малорухливий спосіб життя створюють передумови порушення ліпідного обміну, а ожиріння забезпечує збільшення навантаження на серце. Куріння тютюну спричиняє спазми судин, порушення постачання кисню тканинам, у тому числі серцю, сприяє розвитку ІХС та її наслідків. З 2018 року в Україні діє нова система реабілітації хворих з ІХС, де відновлювальне лікування в реабілітаційних відділеннях санаторіїв здійснюється за рахунок коштів регіональних Управлінь виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України за тристоронніми договорами. Застрахована (працююча) особа, якій необхідна реабілітація обирає санаторій для відновлювального лікування за рекомендацією лікаря. Метою нашого дослідження стало вивчення ефективних шляхів комплексного застосування засобів фізичної реабілітації при ІХС на амбулаторному етапі реабілітації. Виходячи із мети були сформовані наступні завдання: 1. Дослідити основні види реабілітації та принципи її етапності у хворих на ІХС. 2. Провести аналіз особливостей планування та організації тривалих фізичних навантажень у фізичній реабілітації хворих з ІХС та тих, хто перехворів ІМ. 3. З'ясувати ефективні системи тривалих фізичних навантажень при фізичній реабілітації хворих з ІХС та тих, які перехворіли ІМ, на амбулаторному етапі з метою повернення цих пацієнтів до суспільно-корисної діяльності й вторинної профілактики факторів ризику хвороби. Предметом дослідження стала ІХС та її ускладнення у вигляді ІМ. Матеріалом дослідження стали публікації за темою у вітчизняній та зарубіжній спеціалізованій літературі. Об’єкт дослідження – засоби тривалої фізичної реабілітації при ІХС на амбулаторному етапі активного спостереження сімейними лікарями. Методи дослідження – системний та аналітичний підхід в опрацюванні літературних джерел з узагальненим опрацюванням. Наукова новизна дослідження полягає у проведенні аналізу та удосконаленню програм тривалої фізичної реабілітації хворих з хронічною ІХС та ІМ в амбулаторних умовах. Апробація результатів магістерської роботи. Результати кваліфікаційної роботі було оприлюднене на IV міжрегіональній науково- практичній конференції “Priority directions of science and technology development” (м. Київ, 2020 р.) Практичне значення. На підставі результатів проведеного дослідження буде запропонований оптимальний варіант тривалої фізичної реабілітації хворих хронічною ІХС та ІМ на рівні сімейних амбулаторій в умовах реформованої первинної ланки охорони здоров’я України.
Критерії добору до занять велоспортом дітей середнього шкільного віку
(2020) Зубарь, В. А.; Рибак О. Ю.
Актуальність роботи. Велосипедний спорт є одним з найбільш популярних видів спорту в світі серед молоді. Він широко представлений у програмах Ігор Олімпіад, а чемпіонати світу щорічно проводяться з різних видів велосипедного спорту. Сьогодні членами Міжнародного союзу велосипедистів (UCI) є 168 країн. Не менш популярним велосипед стає як засіб пересування, оздоровлення і проведення здорового дозвілля. Велосипедний спорт в наший країні – один з наймасовіших видів спорту. Юнацький велосипедний спорт з’явився в Українській РСР у складі СРСР у 1935 році, а юнацькі досягнення і рекорди фіксуються з 1949 року. У спортивних школах та секціях велосипедним спортом займаються тисячі дітей, підлітків – хлопців і дівчат, які не тільки зміцнюють своє здоров'я, але й набувають необхідних якостей гармонійно розвинених людей, удосконалюють свої духовні й фізичні здібності, стають всесторонньо підготовленими до творчої праці і захисту Вітчизни. Велосипедний спорт – прекрасний засіб загального фізичного розвитку, він сприяє вихованню таких якостей, як витривалість, швидкість, сила, спритність, сміливість тощо. Українські велосипедисти неодноразово ставали олімпійськими чемпіонами, чемпіонами світу, переможцями Велогонки Миру і багатьох міжнародних змагань. Вони успішно виступали на шосе і на треку, а юніори часто вигравали чемпіонати світу. Чемпіонати світу серед юніорів з велосипедного спорту на шосе і на треку(проводяться з 1975 р.) і є гарною перевіркою підготовки спортсменів. За їх результатами значною мірою можна судити про стан розвитку дитячого і юнацького спорту, тобто визначати рівень підготовленості майбутніх олімпійців. В Україні змагання з велосипедного спорту проводяться для чотирьох вікових груп: перша група – 13–14 рр., друга – 15–16 рр., третя – 17–18 рр. і четверта – 19 років і старше. У ДЮСШ проводяться контрольні змагання для спортсменів 11–12 років, але офіційні старти даються юним спортсменам лише з 13 років. В Україні підготовка резерву для збірної команди країни покладена в основному на ДЮСШ, СДЮШОР і ШВСМ. Заняття проводять в групах початкової підготовки, в учбово-тренувальних групах в групах спортивного удосконалення і вищої спортивної майстерності. З віком та підвищенням кваліфікації спортсмени переходять з групи в групу. Ще одною формою організації занять молоді спортом у нашій країні є спортивні класи в загальноосвітніх школах та шкільні спортивні секції. У них приймаються обдаровані діти з прилеглих районів, заняття з ними проводять тренери і викладачі фізичної культури. Така мережа спортивних організацій для масових занять спортом сприяє покращенню здоров'я дітей, виховує навички здорового способу життя, а також забезпечує планомірний добір і підготовку спортсменів високого класу – кандидатів у збірні командиУкраїни. Ефективність системи позакласної роботи з підготовки велосипедистів і підвищення їхньої спортивної майстерності забезпечується багатьма чинниками: науково обґрунтованою організацією тренувального процесу, якістю спорядження, наявністю спортивних баз для занять велосипедним спортом тощо. Величезну роль в процесі виховання відіграє педагогічне керівництво і постійний лікарський контроль, а починається все з комплектації груп, тобто з добору до занять велосипедним спортом. Тому удосконалення системи ї критеріїв добору здобувачів базової середньої освіти у спортивні секції з велосипедного спорту є важливим та актуальним науково-практичним завданням.Мета роботи – науково обґрунтувати систему і критерії спортивного добору юних велосипедистів середнього шкільного віку на початкових етапах багаторічного спортивного удосконалення. Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес здобувачів базової середньої освіти у спортивній секції з велосипедного спорту. Предмет дослідження – критерії та особливості спортивного добору і підготовки юних велосипедистів середнього шкільного віку. Завдання роботи: 1. Проаналізувати проблеми добору юних велосипедистів на різних етапах їхнього багаторічного спортивного удосконалення за даними наукової та методичної літератури. 2. Обґрунтувати фізіологічні характеристики учнів середнього шкільного віку базової середньої школи. 3. Виявити особливості фізичної та технічної підготовленості учнів базової середньої школи, які займаються при шкільних секціях велосипедним спортом. 4. Визначити й обґрунтувати основні критерії добору юних велосипедистів середнього шкільного віку на різних етапах їхнього багаторічного спортивного удосконалення. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення спеціальної наукової та методичної літератури, педагогічне спостереження тренувальної та змагальної діяльності юних велосипедистів, опитування, анкетування, методи вивчення рівня фізичного розвитку та рухових здібностей, пасивний педагогічний експеримент. Практична значущість роботи. Отримані результати у вигляді удосконалених критеріїв добору юних велосипедистів середнього шкільного віку на різних етапах багаторічного спортивного удосконалення представляють інтерес для широкого кола спортсменів та фахівців галузі ФКіС, так як дають змогу підвищити ефективність їхнього добору й підготовки.
Шляхи підвищення рівня контролю спеціальної фізичної підготовки юних легкоатлетів у передзмагальному мезоциклі
(2020) Майборода, В. Ю.; Кувалдіна О. В.
Заходи щодо фізичного розвитку, реалізації спортивних інтересів та набуття певної спортивної майстерності громадян мають одну із найважливіших ролей в економічному та соціальному розвитку країни. Одним із пріоритетних завдань, визначених «Національною доктриною розвитку утворення України в ХХI сторіччі» і Цільовою комплексною програмою «Фізичне виховання – здоров'я нації», є виховання гармонійно розвинених, морально і фізично здорових осіб, які відповідально відносяться до власного здоров'я і здоров'я інших, як до високої індивідуальної та державної цінності. На сучасному етапі відродження національно-культурного життя України, в умовах складної економічної та екологічної ситуацій, викликає все більшу заклопотаність стан здоров'я і фізичної підготовленості молоді. Окрім цього, зараз склалися такі соціально-екологічні та соціально-економічні умови, за яких набули явища істотного погіршення стану здоров'я дітей різного віку, збільшення серед них випадків наркоманії, алкоголізму, негативного відношення до основних принципів здорового способу життя. Реальна протидія цим явищам знаходиться в площині відродження спортивної роботи із молоддю та надання їй пріоритетів здорового способу життя. У зв'язку із цим політики, педагоги, вчені, викладачі-методисти та фахівці з фізичного виховання все частіше закликають до відродження і розвитку спеціалізованих спортивних закладів для роботи із дітьми різних вікових груп. Базовими установами подібного плану є ДЮСШ, які до цього часу зберігають свої лідируючі позиції в спортивному охопленні дітей і молоді та їх спортивно-фаховій підготовці. Величезний досвід роботи, потужні тренерські кадри, територіальна розгалуженість спортивних шкіл, відпрацьована система їх управління, планування та фінансування, дозволяють різко активізувати спортивну діяльність із школярами по всій країні. Актуальність теми. У системі управління підготовкою легкоатлетів одним із ключових елементів виступає контроль комплексу показників фізичного стану та рівня спеціальної підготовки кожного окремого спортсмена. Особливого значення заходи комплексного контролю спортсменів набувають саме в передзмагальному мезоциклі, коли спортсмени та їх тренери, знаходячись у напруженому психологічному стані, прагнуть до форсування тренувальних навантажень. Останні несуть реальну небезпеку перенавантаження та «зриву» техніко-силових якостей, які мають негативну сторону. Відповідно, своєчасний комплексний контроль показників стану спортсменів є одним із головних засобів збереження і часткового підвищення рівня спеціальної фізичної підготовки юних легкоатлетів у передзмагальному мезоциклі. Вказаний контроль передбачає сукупність організаційних заходів для оцінки різних сторін підготовленості спортсменів, реакцій організму на тренувальні і змагальні навантаження, ефективності тренувального процесу, а також обліку адаптаційних перебудов функцій організму. Загалом заходи даного контрольного комплексу базуються на практичній реалізації різних видів контролю (етапного, поточного, оперативного), які використовуються в структурних ланках тренувального процесу (річний цикл, мезоцикл, мікроцикл, окремі заняття) для отримання об'єктивної різносторонньої інформації про стан спортсмена і його динаміку з метою управління процесом спортивної підготовки. Окрім цього, специфіка роботи із молоддю шкільного віку вимагає урахування значного комплексу фізіологічних та педагогічних факторів, які є ключовими в спеціальній, по суті фаховій, підготовці юних спортсменів. Актуальність даного питання безперечна, що і обумовило вибір теми магістерської роботи. Метою роботи є пошук найбільш сприйнятливих методичних прийомів та заходів, спрямованих на збереження високих рівнів загальної фізичної та спеціальної підготовки юних легкоатлетів у передзмагальному мезоциклі. Для досягнення даної мети поставлені такі завдання: – оцінити, за допомогою метрологічного контролю рівень розвитку фізичних якостей досліджуваних спортсменів на початку підготовчого періоду навчально-тренувального процесу; – виконати в ході тренувального процесу оперативний, поточний метрологічний контроль рівня розвитку спеціальної витривалості в підготовчому періоді; – оцінити фізичну підготовленість досліджуваних спортсменів після проведення всього періоду підготовки; – порівняти показники в дослідницьких (експериментальної і контрольної) групах. Об’єктом дослідження виступає тренувальний процес юних легкоатлетів. Предметом дослідження є методичний комплекс тренувального забезпечення юних легкоатлетів на різних мезоциклах тренувального процесу. Методи досліджень – теоретичний аналіз та узагальнення фактичного матеріалу наукової, науково-методичної та педагогічної літератури; опрацювання ретроспективного фактичного матеріалу за протоколами змагань періоду 2010–2020 рр.; педагогічне спостереження; експериментальне дослідження різних методик спеціальної та загальної підготовки легкоатлетів в експериментальній і контрольній групах; експертна оцінка змагань та їх результатів; статистичний аналіз. Організація досліджень поєднує декілька етапів, запланованих згідно поставлених задач. Безпосередні експериментальні дослідження виконані на базі спеціалізованої дитячої-юнацької спортивної школи олімпійського резерву (СДЮСШОР) з легкої атлетики у період з грудня 2019 року по листопад 2020 року. До останніх входять і пошукові дослідження з порівняльного аналізу динаміки кореляції спортивно-технічних показників змагальної діяльності юних легкоатлетів на основі аналізу 23 тренувальних занять та 2 передзмагальних мезоциклів, які відбулися за вказаний період. Науково-практичне значення роботи полягає в дослідженні, встановленні та систематизації основних тенденцій в динаміці змісту та структури передзмагальних тренувань, що дозволило визначити і конкретизувати найбільш перспективні та раціональні (в наявних умовах) методи контролю та рівні навантажень в передзмагальних мезоциклах юних легкоатлетів. За результатами досліджень значного науково-методичного вдосконалення набули методичні засоби і підходи щодо розвитку техніко-тактичної майстерності легкоатлетів різних вікових груп. Первинні позитивні результати впровадження в тренерську практику методів контролю показників передзмагальної підготовки юних легкоатлетів дозволяють рекомендувати даний комплекс для апробації в більш широкому обсязі. Апробація результатів дослідження. Головні положення дослідження були апробовані під час участі у роботі III Всеукраїнській науковій електронній конференції «Актуальні проблеми психолого-педагогічного супроводу та розвитку суб’єктів спортивної діяльності», яка відбулася 23 жовтня 2020 р. у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (м. Київ). Структура та обсяг кваліфікаційної роботи. Обсяг роботи складається з трьох основних розділів, огляду літератури, опису матеріалів та методів досліджень. Сама робота подана на 75 сторінках, містить дві таблиці та шість рисунків. Список літератури містить 56 літературних джерела, із яких 10 – іноземні.
Використання бігових навантажень для розвитку фізичних якостей висококваліфікованих легкоатлетів з бігу на 400 метрів з бар’єрами
(2020) Малкова, К. В.; Деркач В. М.
В даній роботі завдання – виявлення вдосконалення методики тренування кваліфікованих легкоатлетів на основі розвитку спеціальної витривалості, витривалості та розвитку швидкісних якостей спортсмена за допомогою бігових навантажень. Проаналізовані джерела розповідають тільки про те, як підвищити спеціальну витривалість спортсмена. Оскільки підготовка спортсмена легкоатлета включає в себе не тільки спеціальну витривалість, а й розвиток швидкісних даних спортсмена, загальної витривалості, технічної підготовки, то в магістерській роботі будуть розглянуті різні бігові навантаження для підвищення усіх якостей, потрібних для покращення результату спортсмена бар’єриста. Об'єктом дослідження є цикл підготовки спортсменів легкоатлетів. Предметом дослідження є аналіз бігових навантажень у підготовці висококваліфікованих легкоатлетів з бігу на 400 метрів з бар’єрами. Для вирішення завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових та літературних джерел, аналогія з подібними, узагальнення, порівняння, спостереження. Кваліфікаційна робота робота містить наступні розділи: – специфіка бігу на 400 метрів з бар’єрами; – визначення важливих факторів підготовки спортсмена; – наукове дослідження тренувального циклу спортсмена. У першому розділі кваліфікаційної роботи визначено основні параметри з бігу на 400 метрів з бар’єрами, досліджено техніку, теорію проходження. Проведено аналіз потрібних якостей для спортсмена-бар’єриста. Визначені навички, які потрібні для підвищення результату спортсмена. У другому розділі кваліфікаційної роботи були розглянуті технічні аспекти тренування на 400 метрів з бар’єрами, наведений приклад вправ для покращення результату спортсмену, розвитку гнучкості, техніки проходження бар’єру. Розглянуті засоби загальної фізичної підготовки, які допомагають спортсменам підвищувати рівень своєї підготовки, наведені приклади вправ. Також розглянуті бігові навантаження, які використовуються для покращення рівня результату спортсмена з бігу на 400 метрів з бар’єрами. У третьому розділі кваліфікаційної роботи проведений аналіз тренувань за допомогою бігових навантажень для підвищення рівня результату спортсмену та покращення фізичних якостей спортсмена. Наведені приклади тренувань спортсменів для розвитку швидкісно-силових можливостей спортсмена, підвищення рівня спеціальної витривалості та загальної витривалості. Розглянуті інтервальний та повторні методи тренувань. Для підвищення загальної витривалості розписаний річний цикл тренувань. Робота містить 7 таблиць, 52 літературних джерела та додаток. Загальний обсяг дипломної роботи складає 67 сторінок.
Особливості організації оздоровчого фізичного виховання дітей шкільного віку з ослабленим здоров’ям
(2020) Каганець, Д. В.; Марцінковський І. Б.
Актуальність дослідження. Перехід на навчання з 6-річного віку, інтенсифікація навчальної діяльності, докорінна перебудова позашкільної трудової діяльності, збільшило кількість дітей з ослабленим здоров’ям, що вимагає розроблення системи заходів на науковій основі, спрямованих на збереження, зміцнення і розвиток здоров’я дітей та підлітків, застосування обґрунтованих рекомендацій режиму праці та відпочинку з врахуванням стану їхнього здоров’я (Аксьонова О. П., 2005). Згідно даних Міністерства охорони здоров’я за 2008 рік, лише 23 % дітей є практично здоровими, 29 % мають функціональні відхилення, 47 % страждають на хронічні захворювання, така тенденція відзначалася впродовж останнього десятиріччя, збереглася вона й у 2019 році. Окрім того, низка смертельних випадків під час занять фізичною культурою хвилює не тільки батьків, але викликає стурбованість спеціалістів у галузі медицини й фізичного виховання, суспільства загалом. За даними Міністерства освіти і науки за останні сім років в Україні на уроках фізичної культури померло чотирнадцять школярів (М’ягкий О. В., 2011). Держава Україна проявляє увагу до здоров’я громадян шляхом залучення їх до активних занять фізичної культурою і спортом, що знайшло своє відображення в Законі України «Про фізичну культуру і спорт», уведеного в дію Постановою Верховної Ради України за № 3809-ХІІ від 24 грудня 1993 року, який доповнювали і змінювали у 1995, 2000, 2001, 2004, 2005, 2006, 2007, 2010, 2011, 2012, 2014, 2015, 2017 та 2018 роках. Законом гарантуються права громадян на заняття фізичною культурою і спортом, визначаються і характеризуються сфери та напрямки впровадження фізичної культури. Постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про фізичну культуру і спорт» зобов’язала Кабінет Міністрів України прийняти «Державну програму розвитку фізичної культури і спорту», яка була затверджена Указом Президента України у червні 1994 року. 1 вересня 1998 року в Україні була прийнята програма «Фізична культура – здоров’я нації». Державні програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні спрямовані на практичну реалізацію Закону України «Про фізичну культуру і спорт». «Державні вимоги до фізичного виховання» містять основні концептуальні поняття, характеристику рівнів, змісту та форми фізичного виховання (Шиян Б. М., 2010). Незважаючи на значні успіхи медицини, що дозволило значно знизити захворюваність і смертність загалом у популяції, в тому числі й серед дітей, покращення фізичного виховання підростаючого покоління нашої країни, проблема фізичного виховання школярів з різними відхиленнями стану здоров’я продовжує залишатися актуальною. Практичний досвід показує, що цей контингент школярів особливо потребує оздоровчих засобів фізичної культури (Волкова С. С., 2000; Денисенко Н. Ф., Аксьонова О. П., 2006; Черній В., 2014; Язловецький В. С., 2004). Їх руховий режим характеризується відносною гіподинамією, яка призводить до детренованості організму, зниженню спротиву та послабленню захисних сил (Черній В., 2014). В умовах сучасного технічного прогресу, коли напружений ритм життя поєднується із сенсорними та інформативними перенавантаженнями і гіпокінезією, питання зміцнення здоров’я засобами фізичної культури дітей і підлітків з ослабленим здоров’ям є надзвичайно важливою. Одним із важливих заходів для вирішення означеної проблеми є впровадження фізичної культури у побут школярів та проведення систематичної роботи з фізичного виховання (її пропаганди, організації, забезпечення, контролю за ефективність здійснюваних заходів), особливо з тими, які мають відхилення у стані здоров’я і фізичного розвитку, вивчення й узагальнення досвіду роботи з дітьми цієї категорії. На жаль у багатьох загальноосвітніх навчальних закладах таких дітей звільняють від уроків фізичного виховання, хоча вони більше, як здорові потребують таких уроків (Боднар І. Р., 2013; Демчук С., Злуніцина Н., Романова В., 2012; Перепецкая Т., 2000). Наукові дослідження показали, що фізичні вправи та загартовування є могутніми засобами попередження і лікування різних захворювань, а також профілактики різних відхилень, які спостерігаються у дітей з ослабленим здоров’ям. Ці заходи зміцнюють здоров’я школярів, підвищують захисні сили організму, сприяють усунення чи компенсації патологічних порушень та ліквідації вторинних функціональних зсувів, тренують їх і підвищують фізичну й розумову працездатність (Булейченко О. В., Євтушок Н. В., 2009; Казанцева А. В., 2012; Королевська Т. Ю., 2010; Чепурна В., 2000). Процес фізичного виховання і оздоровлення школярів з ослабленим здоров’ям засобами фізичної культури у порівнянні з їх ровесниками основної групи, де не зафіксовані відхилення у здоров’ї, має ряд особливостей. Розроблені форми і методи фізичної культури застосовуються з обмеженнями для школярів спеціальної медичної групи (Боднар І. Р., 2005, 2013; Булейченко О. В., Євтушок Н. В., 2009; Демчук С., Злуніцина Н., Романова В., 2012; Дикий Б. В., Бігорі П. П., Русин І. С., 2001; Майєр В. І., 2004; Степаненкова Є. Я., 2001; Черній В. П., Нєворова О. В., 2016). Особливої уваги заслуговують величини навантажень з врахуванням функціональних можливостей дітей, організація оптимального рухового режиму з використанням природних факторів, врахування ефективності занять, вироблення критеріїв адаптації, формування рухових і гігієнічних навиків та умінь самоконтролю (Дикий Б. В., Ілько А., 2001; Королевська Т. Ю., 2010; Леко Б., 2003; Мазур В. А., Єдинак Г. А., 2011; Язловецький В. С., 2004). Недостатня кількість, а у деяких випадках й відсутність сучасних, науково обґрунтованих практичних методичних посібників, створює для педагогів фізичної культури і батьків певні труднощі для організації й проведення занять з дітьми спеціальних медичних груп (Арєф’єв В. Г., 2001). Оздоровча направленість системи фізичного виховання можлива при обов’язковому лікарському контролі за тими, хто займається фізичною культурою, особливо в осіб з ослабленим здоров’ям (Мазур В. А., Єдинак Г. А., 2011; Носай О. Л., Коваль Л. М., 2010; Чепурна В., 2000). Отже актуальність нашого дослідження зумовлюється, з одного боку відомими фактами зниження здоров’я серед школярів, а з іншого – недостатньою вивченістю питання ширшого запровадження природних засобів оздоровлення, у тому числі й фізичних вправ у дітей з ослабленим здоров’ям. Гіпотеза дослідження полягає в можливості розробки сучасних рекомендацій організації занять фізичного виховання педагогами у загальноосвітніх навчальних закладах та батьками в домашніх умовах для дітей з ослабленим здоров’ям, забезпечення їм всебічного гармонійного розвитку і успішної підготовки для повноцінного самостійного життя й трудової діяльності. Мета дослідження – аналіз наукової літератури з питання фізичного виховання школярів з ослабленим здоров’ям та розробка рекомендацій і комплексів вправ для покращення і розвитку їхнього здоров’я. Завдання дослідження зумовлене поставленою метою і передбачає: – вивчення стану проблеми дослідження та науковий аналіз літератури з питання фізичного виховання школярів з ослабленим здоров’ям; – з’ясувати особливості впливу фізичних вправ, рухового режиму, загартовування на організм школярів з ослабленим здоров’ям; – встановити оптимальні режими оздоровчого фізичного навантаження для школярів спеціальних медичних груп; – розробити комплексні вправи та запропонувати розроблені рекомендації для занять фізичними вправами школярів спеціальних медичних груп; – з’ясувати можливості доступного об’єктивного контролю та самоконтролю за станом здоров’я школярів з ослабленим здоров’ям. Методи дослідження: вивчення науково-методичної літератури й теоретичний аналіз та узагальнення отриманої інформації. Об’єктом дослідження стали засоби покращення та розвитку здоров’я школярів. Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися автором на студентській науково-практичній конференції та публікувалися в університетському збірнику студентських наукових робіт у 2019 й 2020 роках.
Актуальні проблеми побудови тренувального процесу спринтерів на етапі вищої спортивної майстерності
(2021) Соколов, О. Ю.; Бірюк С. В.
В роботі розглянуто актуальні проблеми побудови тренувального процесу спринтерів на етапі вищої спортивної майстерності. Результатами дослідження підтверджено, що побудова тренувального процесу спортсменів-спринтерів на етапі вищої спортивної майстерності, повинна здійснюватися на основі системно-структурного методу планування річної підготовки, що дозволяє забезпечити оптимальну динаміку тренувальних навантажень і змагальної діяльності, цілеспрямоване поєднання різних тренувальних програм і методів підготовки. Запропонована модель розподілу тренувальних навантажень за структурними елементами річного макроциклу підготовки легкоатлетів-спринтерів дозволила підвищити його ефективність і покращити результати в основній змагальній вправі.
Протиризикове управління спортивними проєктами Миколаївського регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю “Інваспорт”
(2021) Козленко, А. Д.; Савіна О. Ю.
Система управління сферою фізичної культури та спорту України перебуває в стані реформування. Управління спортивними проєктами (СП) та галуззю взагалі потребує змін і нових підходів, про це в інтерв'ю УНІА "Укрінформ" відмітив заступник міністра культури, молоді та спорту Володимир Шумілін. Він зазаначив, що основна суть реформи – змінити принципи управління та фінансування спорту, тобто спорт в Україні повинен стати галуззю економіки. Існуюча система управління фізичною культурою та спортом України застаріла, вона не відповідає реаліям сучасності, не дає результатів і потребує радикальних змін та управлінських рішень. Приведення цієї галузі у відповідність з міжнародними вимогами і стандартами неможливе без визначення власних шляхів і затвердження відповідного плану дій, визначення можливих ризиків, зокрема і учасників спортивних проєктів, затвердження системи показників, проведення моніторингу та оцінювання. Реформування сфери фізичної культури та спорту можливе через запровадження проєктного менеджменту. Нагальність і корисність СП є очевидними й незаперечними, тому завдання менеджменту полягає в правильно організованому комплексному управлінні такими проєктами шляхом врахування їхніх особливостей, можливих зовнішніх і внутрішніх впливів та використання сучасних підходів до такого управління. Регламентація питань фiзичнoї культури та спoрту країни сьoгoднi oбумoвлюється рiвнeм рeалiзацiї Закoну України «Прo фiзичну культуру i спoрт», Нацioнальнoї дoктрини рoзвитку фiзичнoї культури i спoрту, Стратегії розвитку фізичної культури і спорту на період до 2028 року, а також низкою цільових програм як всеукраїнського рівня, так і регіонального. Питання управління спортивними проєктами є малодослідженим. Для досягнення ефективного реформування галузі фізичної культури та спорту і удосконаленя управління необхідне поглиблене дослідження невизначеностей та ризикотворних факторів СП, нових інструментів та механізмів їхнього планування та реалізації, вмілого реагування на виклики та зміни турбулентного оточуючого середовища й врахування вимог зацікавлених сторін таких проєктів та обовязкове зменшення ризикотворних факторів СП. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування протиризикового управління спортивними проєктами Миколаївського регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю “Інваспорт” та розробка шляхів підвищення ефективності управління такими проєктами. Для досягнення пoставлeнoї мeти необхідно розглянути вітчизняний і зарубіжний досвід управління спортивними проєктами, їхніми ризиками та зацікавленими сторонами, проаналізувати теоретико-методологічні підходи до протиризикового управління спортивними проєктами в закладах фізичної культури і спорту; провести діагностику та оцінювання стану управління спортивними проєктами Миколаївського регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю “Інваспорт”; визначити шляхи подолання наслідків ризикотворних факторів пов’язаних зі стейкхолдерами спортивних проєктів Миколаївського регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю “Інваспорт”; Oб'єкт дoслiджeння – процеси управлiння ризиками спортивних проєктів закладу фізичної культури та спорту – Миколаївського регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю “Інваспорт”. Прeдмeт дoслiджeння – теоретико-методологічні аспекти управління ризиками спортивних проєктів в закладі фізичної культури та спорту. Методи дослідження. Вирішення поставлених у дипломній роботі завдань здійснено з використанням сучасних загальнонаукових та спеціальних методів: економічного аналізу (для розрахунків показників оцінки можливостей та загроз стейкхолдерів СП); порівняльно-історичного (для дослідження зарубіжного досвіду щодо управління ризиками та стейкхолдерами СП); аналізу і синтезу (для аналізу теоретико-методологічних підходів до управління ризиками в закладах фізичної культури та спорту; виявлення сутності та необхідності протиризикового управління в сфері фізичної культури та спорту, а також управління стейкхолдерами СП); експертних оцінок (для встановлення показників діяльності стейкхолдерів СП та оцінки їхніх можливостей і загроз); абстрактно-логічного (для теоретичних узагальнень результатів наукового пошуку і формулювання висновків); економіко-статистичного (для визначення динаміки зміни основних оціночних показників господарювання та показників оцінки ефективності системи менеджменту, використання трудового потенціалу та управління ризиками закладу фізичної культури та спорту); індуктивно-дедуктивного (для формування системи показників оцінки ефективності системи менеджменту, використання трудового потенціалу та протиризикового управління стейкхолдерами СП), причинно-наслідкових діаграм Ісікави (для визначення факторів ризиків за групами (зовнішнє середовище, менеджмент, стейкхолдери, вимірювання, методи та технології) мають вплив на вартість, час та якість СП). Наукoва нoвизна дoслiджeння пoлягає в тoму, щo: розроблено концептуальну модель протиризикового управління СП, яка полягає в тому, що для забезпечення ефективного управління стейкхолдерами СП та досягнення цілей необхідно враховувати та підвищувати показники діяльності стейкхолдерів СП, які визначаються їхньої мотивацією, здібностями та забезпеченням, а також збалансувати їхні ризики: збільшити можливості позитивного впливу учасників та зменшити можливості настання загроз, зберігаючи стабільний стан системи, в межах трьох категорій, що відповідають «магічному» трикутнику цілей управління проєктами: тривалість, вартість, якість, що можливе шляхом поєднання прийомів управління можливостями (шансменеджменту) та загрозами (ризик-менеджменту); удосконалено метод протиризикового управління стейкхолдерами проєктів вітроенергетики шляхом запровадження додаткового показника діяльності стейкхолдерів СП, який дає можливість поглибленого дослідження стейкхолдерів, прийняття обґрунтованих управлінських рішень та сприяє досягненню цілей СП й отримано метод протиризикового управління стейкхолдерами СП; розроблено шляхи підвищення ефективності управління стейкхолдерами СП Миколаївського регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю “Інваспорт” шляхом врахування діяльнісних показників і гармонізації ризиків через призму підвищення можливостей та зниження загроз для досягнення цілей СП. Практична значущiсть oдeржаних рeзультатiв. Рeзультати дoслiджeння мoжуть бути застoсoванi у рiзних практичних сфeрах, пoв’язаних iз функцioнуванням та розвитком системи управління сферою фізичної культури та спорту на всіх рівнях, зокрема в діяльності центрів для осіб з інвалідністю. Апрoбацiя рeзультатiв квалiфiкацiйнoї рoбoти. Основні пoлoжeння дoслiджeння були апрoбoванi пiд час участi у рoбoтi Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Актуальні проблеми спорту, фізичного виховання, здоров’я людини», яка відбулася 28–29 жовтня 2021 на базі НУК ім. адмірала Макарова (Миколаїв) та у фаховому виданні України: Збірнику наукових праць «Управління розвитком складних систем». Київ : КНУБА. 2021. № 46. Структура та oбсяг квалiфiкацiйнoї рoбoти. Рoбoта складається зi вступу, трьoх рoздiлiв, виснoвкiв, списку викoристаних джeрeл. Рoбoта викладeна на 129 стoрiнках тeксту, мiстить 12 таблиць i 5 рисунки. У бiблioграфiї пoданo 61 джeрeло, з них – 4 публiкацiї зарубiжних автoрiв. Та 7 дoдатків.
Особливості тренувального процесу легкоатлетів- паралімпійців у змагальний період
(2021) Цвєтов, І. С.; Деркач В. М.
У кваліфікаційній роботі узагальнено і систематизовано сучасні дані щодо спортивної підготовки висококваліфікованих легкоатлетів із порушеннями функцій опорно-рухового апарату у змагальному періоді. Визначено найбільш ефективну модель управління тренувальним процесом легкоатлетів-паралімпійців у змагальному періоді з ціллю поліпшення фізичної підготовленості і як наслідок, результатів змагальної діяльності. Знайдено співвідношення залежності результатів змагальної діяльності від зміни показників фізичної підготовленості легкоатлетів-паралімпійців при використанні запропонованої моделі управління.

Переглянути

Перегляд Магістерські роботи (ТООтаПС) за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування