Перегляд за Автор "Volosiuk M. V."
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Гармонізація соціальних та економічних складових розвитку інфраструктури територіальних громад(2023) Монастирський Г. Л.; Волосюк М. В.; Monastyrskyi G. L.; Volosiuk M. V.Метою статті є визначення складових інфраструктури територіальних громад, дослідження стану інфраструктури територіальних громад Миколаївського регіону в контексті стратегічного планування та надання рекомендацій щодо гармонізації соціальних та економічних складових розвитку інфраструктури територіальних громад. У статті здійснено огляд вітчизняної нормативно-правової бази щодо продовження розпочатих у 2014–2015 рр. реформ задля повоєнного відновлення України та європейської інтеграції. Розглянуто наукові підходи до визначення сутності «громадської інфраструктури», «місцевої інфраструктури» та надано характеристику їх складових. Визначено роль системи охорони здоров’я, освіти, житлово-комунального господарства та сфери культури у місцевому економічному розвитку. Досліджено територіальні громади Миколаївської області України в розрізі соціальних та економічних складових розвитку їхньої інфраструктури та його гармонізації із місцевим економічним розвитком, на основі чого з’ясовано, що лише у 23 % територіальних громад, які мають затверджену стратегію розвитку, реалізуються програми модернізації та розвитку системи освіти, системи охорони здоров’я, житлово-комунального господарства та культурного і духовного середовища. Надано рекомендації щодо узгодженості стратегічних напрямів розвитку територіальної громади та місцевих інфраструктурних підприємств. Задля залучення коштів у великі інфраструктурні проєкти рекомендовано для органів місцевого самоврядування: 1) долучатися до процесу стратегічного планування, коригуючи існуючі напрацювання на повоєнне відновлення для якісного життєзабезпечення населення; 2) забезпечити реалізацію програм модернізації та розвитку системи освіти, системи охорони здоров’я, житлово-комунального господарства та культурного і духовного середовища; 3) враховувати у цих програмах як «жорстку», так і «м’яку» складові інфраструктурного проєкту. Рекомендовано для інфраструктурних підприємств територіальних громад розробити власні стратегії розвитку з метою залучення додаткового фінансування на основі власних конкурентних переваг.Документ Економічний розвиток прибережних територій у контексті сталої «блакитної» економіки(2024) Волосюк М. В.; Volosiuk M. V.Метою статті є дослідження концептуальних засад і глобального значення «блакитної» економіки та надання рекомендацій щодо забезпечення економічного розвитку прибережних територій України в контексті сталої «блакитної» економіки ЄС. У статті досліджено концептуальні основи «блакитної» економіки та проаналізовано глобальне значення її сталого розвитку в міжнародних деклараціях і нормативно-правових документах. Визначено основні проблеми, на яких зосереджено міжнародну увагу в цій сфері: складність підходів та методів оцінювання економічних, соціальних та екологічних впливів, здійснюваних «блакитною» економікою на розвиток прибережних територій; визначення чіткого стандарту регіонального та місцевого управління, необхідного для «блакитного» зростання територій; різний ступінь інституційного залучення країн до «блакитної» економіки. З огляду на це, у статті запропоновано підходи до стимулювання сталої «блакитної» економіки у прибережних територіях. У статті досліджено нормативно-правову базу України та академічні напрацювання щодо формування засад вітчизняної «блакитної» економіки впродовж останніх років. Наголошено, що ініціативи зі сталої «блакитної» економіки в Україні з’явилися, передусім, на місцевому рівні, стейкхолдерами яких є органи місцевого самоврядування, технологічні бізнес-спільноти, представники наукових кіл та вищої освіти, інноваційні кластери та організації громадянського суспільства. Стала «блакитна» економіка відображає процес управління прибережними та морськими просторами через дискусійну та матеріальну регіоналізацію, у якій нові партнерства між суб’єктами державного та приватного секторів формують мережі, кордони та методи управління. Звісно, сьогодні ми говоримо про неокуповані морські та прибережні простори України, тому окреслили виклики, що постали в сучасних умовах перед нашою країною в цій сфері. У контексті євроінтеграційного руху, враховуючи правові умови воєнного стану та повоєнні очікування, ми бачимо векторами модернізації економічного розвитку прибережних територій України: розробку прозорої рамкової політики для розвитку сталої «блакитної» економіки в Україні; інституційно-інноваційний підхід до управління розвитком прибережних територій; економічний розвиток та безпеку; місцевий підхід; стимулювання інноваційної екосистеми; інклюзивну «блакитну» економіку; цифрові технології в підтримці ініціатив розвитку прибережних територій; забезпечення захисту та відновлення прибережного і морського середовища; використання культурної та історичної спадщини прибережних регіонів; належне демократичне врядування.Документ Модель прогнозування витрат на інноваційну діяльність у промисловому секторі України(2023-05) Волосюк Марина Валеріївна; Прокопович Леонід Борисович; Volosiuk M. V.; Prokopovich L. B.У статті розглянуто проблему підвищення достовірності оцінки величини витрат на інноваційну діяльність у промисловому секторі України. Використовуючи як первинні дані інформацію попереднього дослідження, проаналізовано залежність витрат інноваційної діяльності від групи факторів, внаслідок чого було вирішено побудувати багатофакторні регресійні моделі. Для побудови даної групи моделей було використано метод найменших квадратів. У процесі перевірки отриманих багатофакторних моделей виявилося, що кожна модель має внутрішні параметри, в яких величина p-значень перевищує граничне значення, а значить, отримані величини внутрішніх параметрів моделі ні є суттєвими. Тому всі багатофакторні моделі, побудовані за допомогою методу найменших квадратів, були усунені від подальшого дослідження. На наступному етапі дослідження побудовано однофакторні регресійні моделі за допомогою методу найменших квадратів, де як фактор було використано кількість освоєного виробництва нових видів продукції (технологічних процесів). Після відсіювання несуттєвих моделей ті, що залишилися, були порівняні стосовно їх якісних характеристик. Проте в усіх однофакторних моделях виявилося, що розраховані величини середньої помилки апроксимації перевищили 10 %. Тому, знову ж таки, всі моделі були усунені від подальшого дослідження. У зв’язку з неможливістю отримання моделі за допомогою методу найменших квадратів в процесі моделювання було вирішено використати методи машинного навчання з учителем. Серед методів машинного навчання вирішено звернути увагу на методи: k-ближніх сусідів, дерева регресії, нейронної мережі. Беручи до уваги те, що на ці моделі мультиколінеарність між факторами не впливає негативно, як дані для моделей були використані початкові дані без додаткових перетворень. За результатами дослідження виявилася, що серед моделей за методами машинного навчання найліпшими виявилися модель бінарного регресійного дерева рішень (при величині гіперпараметра max_depth = 3) та нейронної мережі. При порівнянні вказаних моделей виявилося, що модель на основі дерева рішень має меншу величину середньої помилки апроксимації, а значить, дану модель можна рекомендувати до використання при прийнятті управлінських рішень щодо прогнозування витрат на інноваційну діяльність підприємств промисловості в майбутньому.