Перегляд за Автор "Patlaichuk O."

Зараз показуємо 1 - 7 з 7
  • Ескіз
    Документ
  • Ескіз
    Документ
    Vectors of the Development of Education as a Socio-Cultural Phenomenon and a Factor of Influence on the Formation of Personality in a new Historical Dimension
    (Shiny World Corp., 2022) Patlaichuk O.; Vanda Vyshkivska; Liubov Kondratenko
    Соціально-економічні та політичні особливості розвитку українського суспільства обумовили необхідність перегляду освітніх орієнтирів, їх ціннісно-цільової спрямованості. У статті проаналізовано основні вектори розвитку теоретико-практичних засад теорії виховання. В ретроспективі проаналізовано цілі виховання, представлено аналіз їхньої динаміки у працях зарубіжних та вітчизняних педагогів. До основних векторів розвитку виховання автори відносять: усвідомлення мети виховання, взаємодію різних соціальних інститутів, оновлення змісту, методів та технологій виховання, підвищення рівня професійно-педагогічної культури педагога. Наголошується на необхідності відповідності нової стратегії виховної роботи об'єктивним викликам часу, актуальним соціокультурним проблемам. Актуалізується пріоритетна значущість установки на суб'єктність виховного процесу як його головну творчу силу, здатну перетворити виховання на справді творчий процес, перевести його в режим самовиховання, забезпечити умови для повноцінного становлення особистості, розкриття її індивідуальних ресурсів при опорі на мотиваційно потребнісну та пізнавальну сфери, реалізації права особи на оволодіння вищими цінностями людського буття, права на досягнення вершин в особистісному та професійному розвитку. При такому підході особистість розглядається як активний суб'єкт, що самоорганізується, який самостійно ставить завдання і визначає шляхи свого руху вперед. Стверджується думка про те, що ключовим вектором розвитку сучасної теорії виховання є розвиток української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства, що є основою системи національно-патріотичного виховання. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави та нації.
  • Ескіз
    Документ
    Віртуальна реальність. Діюча загроза чи перспектива?
    (2020) Стаканов Д. К.; Патлайчук О. В.; Ступак О. П.; Stakanov D.; Patlaichuk O.; Stupak O.
    Проаналізовано поняття “віртуальної реальності” та його становлення і розвиток на шляху розвитку людства. Розглянуто філософські проблеми взаємодії віртуальної реальності із людиною. Визначено ряд проблем, що походять із віртуалізації суспільства та способів дослідження віртуальної реальності. Окреслено можливі перспективи і загрози пов’язані з розповсюдженням впливу віртуальної реальності.
  • Ескіз
    Документ
    Природа і техніка
    (2020) Іванов А. В.; Патлайчук О. В.; Ступак О. П.; Ivanov A.; Patlaichuk O.; Stupak O.
    Техніка як феномен суспільного життя є предметом дослідження різних наук, в тому числі і філософських. Але сьогодні все більше потребує уваги морально-етична та культурологічна проблематика, гуманістичні та ціннісні аспекти розвитку науки, техніки та технології. Соціальні наслідки технічного розвитку, особливості сучасної “технотронної ери”, формування системи цінностей в постіндустріальному суспільстві – це ті проблеми, які торкаються інтересів всього людства. А гострота цих проблем полягає не тільки у тому, що відбуваються незворотні зміни природного середовища, а й відбувається вплив на саму людину – на її свідомість, сприйняття світу, систему ціннісних орієнтацій. Сьогодні техніка та антропологічна криза (деградація людини та втрата духовності) – взаємопов’язані. При цьому, слід зазначити, що саме техніка та технічне ставлення до всього є одним із факторів цього глобального неблагополуччя.
  • Ескіз
    Документ
    Сучасна система освіти: інноваційна траєкторія розвитку
    (2022) Вишківська В. Б.; Патлайчук О. В.; Ступак О. П.; Vyshkivska V.; Patlaichuk O.; Stupak O.
    У статті проаналізовано ключові тенденції переходу до особистісно-діяльнісної парадигми освіти, що дозволяє намітити перспективи пошуку концептуального вираження її положень в системі вищої освіти. Обгрунтовано, що на зміну "ідеологічній" має прийти власне педагогічна концепція мети освіти, а функціонально орієнтований зміст має перерости в освіту, орієнтовану на цілісну людину. Адекватно такому змісту буде розвиватися і процесуальна сто рона освітнього процесу, до якої увійдуть діалогічні технології, ситуації взаєморозвитку, вільна самоактуалізована діяльність суб'єктів педагогічної реальності. Проаналізовано основні стратегії актуалізації особистісного досвіду суб’єктів навчання. Актуалізовано думку про те, що "інноваційна діяльність" стосовно розвитку сучасної освіти може розглядатися як цілеспрямоване перетворення змісту навчання та організаційно-технологічних основ освітнього процесу, спрямоване на підвищення якості освітніх послуг, конкурентоспроможності освітніх установ та їх випускників, забезпечення всебічного особистісного та професійного розвитку студентів. Інновації в системі української освіти мають закономірний характер, їх зміст, форми та способи здійснення залежать як від глобальних проблем розвитку людства, так і від соціально-економічних, правових, політичних процесів реформування суспільства. Інформаційно-освітнє середовище визначено як відкриту педагогічну систему, яка постійно розвивається, є сформованою за допомогою зусиль учасників освітнього процесу на основі інформаційних освітніх ресурсів, сучасних інформаційно-телекомунікаційних засобів та педагогічних технологій, різноманітних майданчиків інтернет-спілкування (порталів, форумів, соціальних мереж різної спрямованості. Така система призначена для виконання соціального замовлення та формування творчої особистості, що має стійкий пізнавальний інтерес і спрямована на безперервність подальшого процесу освіти і самоосвіти.
  • Ескіз
    Документ
    Філософський аналіз глобальних проблем суспільства
    (2020) Недорода В. М.; Патлайчук О. В.; Ступак О. П.; Nedoroda V.; Patlaichuk O.; Stupak O.
    Технічний прогрес має дві протилежні іпостасі наслідків в картині сьогодення й майбутнього людства. І тільки від колективного людського розуму, від продуманості і злагодженості дій урядів, освітніх і громадських організацій усього світу залежить, який результат технічного прогресу побачать нащадки. В роботі розглянуті глобальні проблеми як соціально-економічне явище, їх масштабність розповсюдження та складність зусиль, спрямованих на їх подолання.
  • Ескіз
    Документ
    Філософія публічного управління
    (2023) Віремейчик А. М.; Патлайчук О. В.; Ступак О. П.; Viremeichyk A.; Patlaichuk O.; Stupak O.
    Мета статті полягає у виявленні нового предмету досліджень у філософії управління, здійсненні соціально-філософського аналізу методологічних основ філософії управління та демонстрації того, що філософія управління є методологічною основою для формування та розвитку управлінської свідомості. Використано загальнонаукові методи, як от аналітичний, зіставний, індуктивний та дедуктивний. У статті розглянуто проблеми філософії публічного управління. Основні результати полягають в тому, що доведено, що на даний час в умовах кризи та нестабільності величезну роль повинен відігравати менеджер-стратег, новатор, який буде здатний брати участь у перетворенні навколишньої дійсності. Якість прийнятих рішень багато в чому залежить від управлінського свідомості, що включає знання, цінності, норми поведінки. Тому перед освітою стоять величезні проблеми. Підготовка кадрів у сфері менеджменту обов'язково має поєднуватись із широкою соціально-гуманітарною освітою, в якій філософія управління займає ключове місце і є однією з основ формування управлінської свідомості. Людина під управлінням – це розуміння об’єкта управління із боку самого суб’єкта (менеджера). Звернення до саморефлексії, до осмислення власних світоглядно-методологічних основ, тобто вихід на рівень філософських роздумів, а також про методи та засоби. Тому філософія управління – це галузь філософського знання, яка вивчає не тільки теорії місця та ролі людини, а й являє собою сукупність принципів, цінностей, ідей, норм, правил, що становлять духовну сферу суб’єкта-менеджера і формують управлінську свідомість, необхідну для прийняття управлінських рішень. Вказано, що проблеми управління є відображенням проблем суспільства, тому філософія управління спрямована на систематизацію теоретико-методологічного матеріалу з формування нових методів для прийняття управлінських рішень. На прикладі філософських вчень простежено, що особливість філософії управління у порівнянні з іншими областями управління полягає в синтезі теоретичних концепцій, які дозволяють дати аналіз здійсненню управління на різних етапах розвитку, поєднуючи в собі практику та фундаментальні наукові теорії в галузі менеджменту, а також знання та навички управління. Перспективами дослідження можна вважати продовження вивчення особливостей публічного управління в умовах воєнного часу та іншого форс-мажору.